Усі україномовні журнали

А ось ще з приводу солідарності жінок, від Голосу Америки:
https://ukrainian.voanews.com/a/international-womens-day/5320324.html

Горджуся: мало що з одною з них я маю честь бути одруженим, так ще двох зі списку знаю особисто: донька Анички ходить в нашу недільну школу, а Іра Цілик була одною з Юлиних дружок у нас на весіллі. Чи то, як я вже колись писав, нам пощастило бути в якомусь вузесенькому прошарку населення, коли навколо стільки гігантів? Додам, на всякий випадок, теґ про елітизм.

Сатанистів улюблене запитання: ви несетеся вниз у некерованій вагонетці. Попереду - розвилка, де можна вибрати один з двох варіантів: вліво поїхати - там одна людина стоїть, або вправо - там 20 на рейках сидять, обідають. Який варіант виберете?:

Вірна відповідь: вибір лише тоді вибір, коли вірно встановлені та озвучені умови вибору. Якщо зліва та одна людина - справді людина, а зправа - 20, але рідкісних мудаків - то їхати необхідно таки вправо. Тобто, ще раз, повністю: якщо вибір не озвучений в достатньому об'ємі - то це не вибір, бо вибір був зроблений вами раніше десь. Ще коли ви сідали в ту вагонетку.

Проекти бажань, поки дзвони Михайлівського бомкатимуть...

1. Перемоги. Не миру за будь-яку ціну, а перемоги. Інакше усі смерті і страждання будуть дарма. Адже допоки монстр за парєбрікам матиме хоч яку силу, миру нам не бачити - Карфаген має бути зруйновано.
Collapse( Read more... )

2. Тверезої, холодної голови, витримки. Щоб чітко бачити, де проблема/біда фундаментальна, системна, а де таке - PRполова. Не вестися на популістів. Пам'ятати - дамо розвалити державність, нафіг впало все інше. В кого є бажання жити в безкорупційній, спокійній, заможній (долар по 5,йпт) колонії Москви? Отож - розставляймо пріорітети.

3. Грунтовності. Не родять нічого змістовного і корисного, ані політики старі, ані пустодзвони нові. Бо немає за ними ідеї. Грунтовність, це рецепти розв'язання проблем, що спираються на механізми ідейні. Україні потрібні реальні соціал-демократи, ліберал-демократи, а головне республіканці чи неоконсерватори. При чому саме республіканці є найбільш бажані - друга поправка, продаж землі, ніякого соціал-популізму, україноцентричність - назріло.

4. Дієвості. Держава, це я - так має вважати кожен. Не чекати подачки чи коли там шось десь вирішать - робити. Що в силах, на своєму місці. Великі успіхи - сумма маленьких перемог.

5. Віри в себе. У нас все буде добре, просто не слід будувати небесних замків і не чекати швидких результатів. Ніф-Ніф і Нуф-Нуф будувалися швидко, а Наф-Наф - грунтовно. Так шоб можна було і Зима Йде перечекати і було де Зберігати Спокій і Мастити Кулемет.

5. Не зациклюватися. Наша війна за самоідентичність. Тож будуючи військо не забуваємо: більше кіно, книжок, музики, вистав українською. Кількість даватиме якість. Творячи економіку, одночасно слід рухати гуманітарне. Музеї, національні парки, заповідники... Спершу одне, а друге колись - не діє. Все і одразу. Тим більше, що цим займатимуться різні фахівці.

6. Цінувати. Військо - бо вони НАШІ. Родину. Коло надійних людей, хто підставить плече - майдан і війна довели - це наш джокер. Фахівців - довіряти конкретну справу слід, не тому, хто красно з трибуни вола, а тому, хто компетентний в питанні...

7. Здоров'я і сил витримати і реалізувати попередні 6 пунктів.

Мої роздуми, спогади, ідеї, враження, рефлексії і хобі в цьому блозі. Інколи мені здається, що я пишу очевидні речі... Критикуєш - пропонуй, пропонуєш - дій, дієш - відповідай за наслідки.
...
Йшов додому і випадково" почув від чоловіка, що говорив до своїх дітей і дружини:
- Священник має бути прикладом добра, чесності, любові, честі, духовності... а не як оці. Священник який їздить на лексусі далекий від Бога.
А я йшов далі і радів, що нарешті це до людей вже доходить.
...
Цей рік видався для мене вдалим і багатим на хороші події і людей з якими познайомився. Вперше цього року подолав 300 кілометровий веломарафон. Побував на файних фестивалях. Виходив в гори в літній і "зимовий" сезони. Попрактикувався в бджільництві і усвідомив свої помилки в цій справі, які врахую надалі. Взяв з товаришем друге місце в нічних перегонах "Терен". Ознайомився з такими штуками як соціоніка і НЛП, що дало мені можливість краще розуміти людей і самому бути для них зрозумілим. Прочитав багато хороших книжок. Навчився виготовляти різні парфуми, якими користувався сам, а зараз дарую своїм ближнім (і дехто їх хвалив). Вирішив вернутись до свого "старого" хоббі/ремесла фотографування, сподіваюсь вивести себе в цьому на якісно новий рівень. Перейшов на ще легше харчування, ніж було раніше. І все це між працею в звичайній компанії як і більшість українців.

Виявляється дуже мало українців знають свою країну, багато хто за все життя ніколи не виїжджав за межі своєї області. Вважаю, що не повинно так бути, тож розповідаю що цікавого можна побачити в нашій країні.

Отже, журнал про подорожі Україною. Навігатор по блоґу

Шукаю блоґерів, які пишуть українською мовою :)
Чия мова, того й влада

1654–1991
Їх це влаштовувало тоді
Їх це влаштовує зараз
Вони хочуть влаштувати це твоїм дітям
Убий в собі малароса

Біда не в тому що вони не бачать рішення, а в тому, що вони не бачать проблеми!
Г. Честертон

Снився нещодавно тривожний сон. Не кошмар, а просто такий тривожно-хвилюючий сон. В якому я зненацька сиджу на лекції в якійсь аудиторії, і треба вести конспект, який в кінці пари будуть перевіряти, а я не взяв зошита по цьому предмету, і вирвав з середини якогось іншого пару листочків для конспектування, і от зараз буде перевірка, і мене за відсутність конспекта будуть сварити.

Аж цікаво, як студентський досвід інколи такою тривогою у снах розквітає. Колись схожий тривожний сон снився - буцімто я прийшов на екзамен по будівельних конструкціях, і нічогісінько не знаю. І доведеться просити викладача, щоб поставив мені неявку, і я піду на перездачу.

До напівпорожнього трамваю разом зі мною заходить вагітна жінка на останніх місяцях, із донькою років чотирьох. Вона саджає дитину, а сама йде до автомату у салоні поруч, щоб купити білет. Не тримаючись за поручні, купує і компостує білет, а потім починає копирсатися у гаманці, так само балансуючи у позі серфінгіста. Трамвай їде, то гальмуючи, то прискорюючись, жінка стоїть “без рук”, дитина кричить: “Мамо, пограй зі мною!”, а я дивлюся на все це і думаю: “Та коли ж ти нарешті всядешся, курочко?!”

Під час чергового віражу жінка таки падає — на щастя, на спину. Підбігаю, піднімаю її, саджу на вільне сидіння поруч із донькою, збираю з підлоги її монетки, які розлетілися трамваєм. Інші пасажири також збирають. Жінка дякує всім, а потім каже дочці: “Бачиш, як мама через тебе впала?”.

Завіса, аплодисменти.

Коротко: мені потрібен друг.

Довго: ця весна не схожа на інші, я покидаю абстрактні сподівання, і я не втрачаю фізичну себе, тримаюся на плаву і нарешті готова ділити свій світ з кимось іще.

про переляк і свободу
...я уявила на секунду, що помираю. Переляк дурня, що помітив симптом, геть може не пов'язаний з... Смішна. І подумала:ура, свобода! Те, чого я так боюся, станеться! і нема причин прикидатися не собою. можна скинути відповідальність. Нащо боятися, що рано помру, і до смерті не переживу нічого цікавого. Все, як боялася. І до останньої секунди є ще миті жити як хочеш. Для цього дуже мало треба: не вагатися, відчувати, робити без сумніву.
І я загубила кнопочку "сховати", тому ця вся попсова краса вам. А мені - спроба пливти далі (визнай, мила, ти не зможеш виправдатися за те, ким є. Тому будь).